Історія Жнятина

Вперше згадується в 1248 році як Snethe. На гербі села зображений вовк, який стоїть біля дерева.[1]

У 1556 році пережило татарський набіг.

Під час визвольної війни угорського народу 1703—1711 pp. 25 чоловік з Жнятиного брали участь в загонах куруців.[2] У 1704 році спалене австрійцями.

В кінці ХІХ століття в околицях Жнятиного, у дубовому лісі, знаходилася курганна група.[3]

В 1867 році на території села знайдено срібну монету імператора Антонія Пія.

Село оточене болотами з усіх боків. На це вказують такі географічні назви: Sesztó, Máriástó, Tövismocsár, Beregtó, Kigató.

Церква Покрови пр. богородиці. 1912.

У 1692 р. Жнятино було філією Ґоронди. У 1704 р. видно було залишки церкви, спаленої німецькими солдатами в попередні буремні роки, але незабаром вірники її відбудували.

Давню дерев'яну церкву згадують у 1775 р. У 1881 р. йдеться про дерев'яну церкву з високим шпилем над баштою, яка, очевидно, стояла в селі аж до спорудження типової мурованої церкви базилічного типу.

У церкві збереглася мармурова табличка з датою 1901, яка є, можливо, роком початку будівництва, що відбувалося за сільського голови Михайла Дідинського. Окремих селян громада вибрала для роботи в пані на прізвисько Чеханя, а зароблені гроші йшли на церкву. Суттєвою була і допомога земляків з Америки. За спогадами куратора Василя Баша, малювання в церкві виконав художник Карло Ортман у 1921 р.

Зберігся текст, який свідчить про перемалювання інтер'єру в 1975 р. Петром та Іваном Соколовичами.

У 1996 р. стінопис та ікони перемалювала художниця з Ґоронди Тетяна Олесин. Тоді ж провели загальний ремонт церкви, а Михайло Соколович відремонтував і пофарбував барокове завершення храму.

У кінці 1940-х років місцеві священики Федір Дурневич та Іван Кешеля були заслані на каторгу й обоє померли в радянських концтаборах.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Жнятин